Віталій Портников: Болтон і Річ Посполита, або чого Москва не вибачить Лукашенко
Фотографію, на якій радник президента США з національної безпеки Джон Болтон зустрічається з керівниками рад безпеки Білорусі, Польщі та України, один з російських телеграм-каналів іронічно охрестив «атлантичної дугою». Визначення більш ніж дивне, якщо згадати про участь у зустрічі секретаря Радбезу Білорусі – країни, яка входить до ОДКБ. Але, тим не менш, в геополітичній фантазії Джону Болтону важко відмовити.
Після візитів до Мінська і Києва у нього не було ніякої нагальної необхідності зустрічатися у Варшаві з секретарями українського і білоруського Радбезів. Він і так вже провів досить грунтовні переговори з першими особами – Олександром Лукашенком і Володимиром Зеленським, а за необхідності міг дозволити собі додаткові консультації з керівництвом рад безпеки. У Варшаві можна було б обмежитися спілкуванням з керівництвом Бюро національної безпеки Польщі.
Проте, Болтон вважав за краще продемонструвати зовсім інший формат – зібрати за одним столом, на одній фотографії представників Польщі – країни, яка входить до НАТО, України – країни, яка до НАТО прагне і Білорусі – країни, яка входить до ОДКБ.
Чи не виклик Кремлю, а нехтування Росією
Продемонструвати, що на сході Європи може скластися зовсім інший простір безпеки – не апендикс Москви, але «стара» Річ Посполита (для повноти картини не вистачало тільки представника Литви). Показати, що секретар білоруського Радбезу Станіслав Зась, який 2020 року стане генеральним секретарем ОДКБ, може обговорювати питання безпеки своєї країни у товаристві високопоставленого американського чиновника і керівників радбезів країн-сусідів.
Це навіть важко назвати викликом Кремлю. Це – зневага Росією і її уявленнями про власні геополітичні інтересах. Так, звичайно, тристороння зустріч у форматі США-Польща-Україна нікого б в Москві особливо не здивувала, хіба що змусила б скрушно зітхнути з приводу зовнішньої політики нового українського президента Володимира Зеленського. Але Білорусь!
Цього Лукашенко довго не забудуть
Зрозуміло, що така зустріч не могла б пройти без особистого схвалення Олександра Лукашенка – білоруський президент прекрасно розумів, на які саме переговори і в якому форматі він направляє свого секретаря Радбезу. Зрозуміло, що це може мати далекосяжні наслідки для російсько-білоруських відносин – тому що в Москві теж прекрасно розуміють, що насправді сталося в Варшаві і цього Лукашенку довго не забудуть. Це навіть не візит Болтона до Мінську, це – претензія на геополітику в її американському розумінні.
Важливо й інше: в цьому самому американському розумінні – принаймні, якщо говорити про адміністрацію президента – питання демократії і прав людини відходять на другий план перед питаннями лояльності і готовності зважати на національні інтереси США. У цьому сенсі зовнішня політика Дональда Трампапочинає все більше нагадувати зовнішню політику часів, наприклад, Річарда Ніксона і зближення з КНР, ніж зовнішню політику Білла Клінтона чи Барака Обами. А це в свою чергу змінює розстановку сил на пострадянському просторі.
Бо може статися, що зовсім не обов’язково бути великим лібералом і демократом, щоб співпрацювати з США. І вічна проблема – якщо ти не демократ і не дотримуєшся прав людини, так доведеться мати справу тільки з Москвою – перестає бути проблемою.
Тепер для тебе найголовніше – Трамп і його розуміння інтересів США, а зовсім не демократія.
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності “активного гіперпосилання” на marik.co.ua, а також на сам матеріал!
Українці переможуть !
