Історик: “Цього дня 1618 року, 401 рік тому, козацьке військо під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного захопило Москву.”
Цього дня 1618 року, 401 рік тому, козацьке військо під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного захопило Москву.
Ця подія є однією з найзагадковіших в українській історії.
Оскільки, за різними джерелами, Сагайдачний незабаром після того, як його козаки захопили Арбатську браму та прорвалися, таким чином, до міста, несподівано наказав припинити штурм і відвів свої війська від Москви.
Особливо незрозуміло цей вчинок гетьмана виглядає на тлі рейда 20-тисячного козацького війська під його керуванням, який було розпочато в червні 1618 року. За цей час запорожці взяли на шаблю добре укріплені московські міста та містечки Лівни, Єлець, Ярослав, Данков, Лебедянь, Скопин, Шацьк, Касимов, Михайлов, Романов, Ряжськ, Пєсочня, Сапожок. До того ж, в тих населених пунктах, де гарнізони надали активний спротив козакам, останні вирізали все населення – в тому числі жінок та дітей (як тоді вчиняли всі штурмуючи міста вояки).
Більш того – сам Конашевич-Сагайдачний був дуже рішуче налаштований на захоплення Москви, підтвердженням чого є його лист королевичу Владиславу, який було надіслано після 24 вересня 1618 року – за тиждень до штурму міста. У листі гетьман пише: «Аби Пан Бог всемогутній у досягненні задуму цього до удостоєння призначеного вашій королевичевій милості царства щастив і благословив, а той народ впертий під ноги маєстату свого підбити сприяв»
Натомість більшість українських істориків сходяться на думці, що гетьман, як мудрий політик та дипломат, вважав за краще мати двох ослаблених ворогів, ніж одного могутньго. А в тій ситуації, що склалася, здобувши Москву, він би надав змогу Польщі приєднати дуже слабке тоді (одразу після закінчення Смути) Московське царство до своєї імперії (при тому, що королевич Владислав, якого самі московські бояри певний час визнавали своїм царем, відмовлятися від московського трону не збирався).
Що стосується пізнішої московської легенди про те, що-де Сагайдачний, ввійшовши до Москви, почув дзвони православних церков (а справа була проти свята Покрова Пресятої Богородиці, яке, як відомо, завжди було особливо вшанованим в Війську Запорозькому), які дзвонили до служби Божої, розчулився, розкаявся в своєму нападі на одновірців та наказав відступ, – то це лише благосна казочка для malΩrѻടιѵ.
На той час в Московському царстві всі ПРАВОСЛАВНІ виходці з “Литовської Русі” підлягали перехрещуванню.
Бо в Україні аж до XIX століття немовлят хрестили “обливанням” святою водою, в той час коли в Заліссі – виключно “окунанням” в святу воду з головою. Так що в Московському царстві початку-середини XVII століття (особливо за часів і одразу після Смути (1596-1613) “обливанців” (в першу чергу, українців) НЕ ВВАЖАЛИ ЗА ПОВНОЦІННИХ ПРАВОСЛАВНИХ.
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (як і всі козаки) не знати про це не міг.
Лідія Гайдар
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності “активного гіперпосилання” на marik.co.ua, а також на сам матеріал!
Повний або частковий передрук тексту без письмової згоди редакції заборонено та вважатиметься порушенням авторських прав.
